Богдан хмельницкий биография на украинском языке. Умер гетман богдан михайлович хмельницкий, предводитель освободительной войны за воссоединение малороссии с великороссией

Зміст

Богдан Хмельницький – особистість, яка зіграла ключову роль в історії України. Критикований сьогодні окремими недалекоглядними істориками через свою зовнішню політику, він залишається найбільш значущим героєм національно-визвольного руху всіх часів, чиє ім’я не роз’єднує українське суспільство.

Пам’ятники Богдану Хмельницькому, вулиці, сквери, парки практично в кожному великому населеному пункті України лише підкреслюють його високий статус.

Походження

Досі не вдалося на всі сто відсотків визначити, де народився майбутній гетьман. Батьком великої людини був чигиринський сотник Михайло Хмельницький. Говорячи про те, яким був великий чоловік, можна однозначно сказати – освіченим. Із Київської братської школи він вступив на навчання до єзуїтів у Ярославлі-Галицькому. Вчився він старанно: досконало оволодів польською та латиною. Згодом вивчив французьку та турецьку мови.

Риси характеру відрізняють Хмельницького: безстрашність, непохитність і завзятість, уміння обирати сторону. Він завжди йшов до своєї мети і його біографія зазнала масу безглуздих подій, що вплинули на його долю та діяльність. Богдан Хмельницький, як політик вважається видатною людиною: він зумів домогтися багато не тільки ділом, але й словом, а іноді і хитрістю, що говорить про його неабиякий розум.

Звичайна людина

Не дивлячись на те, що Хмельницький вважається національним героєм України, він був звичайною людиною. Його портрет має як хороші сторони, так і негативні.

За свідченням істориків полководець мав звичайну зовнішність: середній зріст і міцну статуру. Більшою мірою він запам’ятався своїми вольовими рисами характеру та вмінням керувати. Однак за тривалим етапом активної діяльності наступав період затяжної депресії. Богдан Хмельницький прихильно ставився до освічених людей. Зазначалося, що після бесіди з ними він знов сповнювався натхненням і був готовий кинутися в бій.

Історичний портрет Богдана Хмельницького, як тирана і жорстокої людини сформували в більшості польські історики. Так, армії його вирізали польське і єврейське населення. Але це говорить більше про потурання, ніж про навмисні прояви безжалісного ставлення до людей іншої віри та національності. Не зафіксовано жодного наказу, коли славний син України віддав наказ про тотальне винищення населеного пункту. І тому не можна ставити його на одну чашу терезів з воєначальниками противника: Чарнецьким, Потоцьким, Вишневецьким, чиї руки по лікоть в крові, а їх накази досі викликають у гуманних європейців обурення.

Сім’я полководця

Свій перший шлюбний союз Богдан Хмельницький уклав з Ганною Сомко в 1623 році. Після її смерті він одружився на Олені Чаплинській, яка згодом стала приводом для початку активної діяльності полководця і виступу проти Речі Посполитої. Третьою дружиною, яка перебувала з ним до самої смерті, стала Ганна Золотаренко. Зовнішність полководця була привабливою, а характер вольовим, його дружиною мріяла стати практично кожна.

За роки трьох шлюбів у Хмельницького народилося вісім дітей: чотири хлопчики і чотири дівчинки. У більшості з них трагічна доля. Діти по чоловічій лінії Тимош та Юрій, допомагали батькові у визвольному русі.

Перші серйозні рішення

Вступивши в козацьке військо в 1621 році, Богдан Хмельницький втрачає батька в польсько-турецькій війні, а сам потрапляє в полон на два роки до Константинополю. Повернувшись в після викупу, він бере участь у морських набігах на турецькі міста. Особливий успіх мав похід на землі Константинополя, що приніс багату здобич. Після повернення з заморського походу, Богдан Хмельницький осідає на хуторі Суботів та займається осілим життям. Але воно тривало не довго.

Факти свідчать про те, що в 1634 році він брав участь разом з поляками в облозі Смоленську. Богдан Хмельницький зумів привернути до себе короля Польщі Владислава IV. Сучасники свідчать, що головний ворог Речі Посполитої врятував життя королю, за що пізніше був заохочений золотою шаблею. Він був одним з перших присвячений в план нападу на Османську Імперію. Біографія полководця дуже суперечлива через різне тлумачення його дій істориками різних країн, які щось забували занести в літопис, а щось звичайно вигадували.

Доленосне рішення гетьмана

Богдан Хмельницький тривалий час підтримував польського короля. Так могло тривати й далі. Якби не підступний вчинок підстарости Чаплинського, подальший союз з Польщею виглядав би по-іншому. Рушійні сили для боротьби були сформовані після нападу на хутір Суботів, де проживав отаман. Мало того, що він був повністю розорений і спалений, так ще і його цивільну дружину Олену насильно видали заміж за Чаплинського. Крім того слуги підстарости так сильно висікли сина гетьмана, що Остап Хмельницький помер від сильної гарячки.

Майбутній державний діяч був змушений шукати правди в суді. Засідання не привело до бажаного результату. Богдан Хмельницький звернувся до польського короля. Але й тут він не знайшов бажаної підтримки. Владислав призвав майбутнього гетьмана покарати свого кривдника, але надавати підтримку не захотів.

Смерть сина та свавілля підстарости стали каталізатором. Володіючи небувалою ораторською майстерністю та маючи природжений дипломатичний дар, він зумів схилити козаків на свій бік. Хмельницького проголошують гетьманом і просять провести перемови з татарським Ханом, щоб останній виступив проти Речі посполитої на боці Запорізької Січі. Спочатку відмовившись від запропонованого гетьманства, полководець був заарештований.

Ув’язнення за наказом Потоцького тривало недовго, і вже 11 грудня 1647 року він прибув у Запорізьку Січ. Рішення відвідати Крим він не залишив. Козацька держава направила його до Іслам-Гірея. Хан не хотів давати однозначну відповідь: не в його планах було псувати відносини з польським королем. Але ж у Хмельницького з’явилися нові соратники: мурза Тугай-бей, з яким він познайомився за даними істориків в турецькому полоні, і його війська.

Прибувши в Січ, Богдан Хмельницький був призначений полководцем війська. Звання гетьмана йому було присвоєно пізніше. 22 квітня 1648 року почався виступ полководця проти Польщі. З цього моменту фактично й бере початок національно-визвольна війна.

Хмельниччина

Початок протистояння збігся з моментом, коли бунт серед українського народу вже назрів. Велика частина земель входила до складу Речі Посполитої, де зневажалися права українців і православних. Національно-визвольна війна була неминуча та битва при Жовтих Водах стала її початком. Повстання під проводом Хмельницького за сприянням Тугай-бея почалося з повного розгрому війська коронного.

22 квітня відбулася битва, в якій об’єднане військо татар і українців здобуло перемогу. Допомогли і дипломатичні таланти Богдана Хмельницького. Зумівши домовитися з реєстровим козацтвом, він виграв бій, забезпечивши собі чисельну перевагу. Дипломат по натурі, він зумів довести реєстровим козакам реальність існування української держави лише завдяки об’єднанню всіх українців.

Прозорливість гетьмана не знала меж. Результат битви під Корсунем 15 травня 1648 року було визначено. Богдан Хмельницький підіслав до поляків , який добровільно здався в полон. Він і завів озброєний загін супротивників до лісу, де велика частина поляків була вирізана.

Національно-визвольна війна продовжилася у вересні битвою при Пилявцах. Протягом 11-13 вересня військо завдало полякам нищівної поразки. Козацька держава сильно збагатилася, хоча велика частина видобутку дісталася все ж татарам.

Облога Львова призвела до значної контрибуції. 220 тисяч злотих стали непоганою сумою в казну національно-визвольної війни і підмогою для козацтва. Проголошення королем Польщі Яна Казимира (престол пустував після смерті Владислава IV) стало закономірною подією. Більше добиватися правди Богдан Хмельницький не хотів і прагнув повернутися до мирного життя.

На початку 1649 року полководець в’їжджає в Золоті Ворота Києва. Богдан Хмельницький отримує благословення патріарха єрусалимського Паїсія і відпущення всіх гріхів. Але це не допомогло. Національно визвольна війна принесла несподівані результати: люди по всій Україні організовували загони, а великий гетьман поступово почав знову прислухатися до Речі Посполитої.

Однак подальші воєнні невдачі, постійне зрадництво з боку кримців призвели до того, що полководець прийняв рішення перейти під протекторат Московського царя. Адже союз з православним правителем викликав схвалення більшої частини населення, як козаків, так і селян. Так, в 1654 році, Українська держава була прийнята під руку Московського царя.

Молдавські походи

Перший похід гетьман здійснив в союзі з кримським Ханом в 1650 році. Він намагався заручитися підтримкою молдавського господаря Василя Лупула, який був змушений видати свою доньку Розанду за Тимоша Хмельницького, виплатити велику контрибуцію і відмовитися від підтримки Польщі. Молдавія та Україна уклали союз. Це призвело до того, що проти молдавського господаря виступили Валахія, Трансільванія та, власне, Польща. Незабаром Василь Лупул був позбавлений влади і Молдова вступила в антиукраїнську коаліцію.

Хмельницький, намагаючись врятувати свої досягнення у зовнішній політиці, змушений був відправити військо на чолі з Тимошем на допомогу Лупулу. Три наступних походи у 1652 і 1653 роках були невдалими. Битви були програні. Повернення на престол та повалення Лупула призвело до його ув’язнення у фортеці Сучави. При облозі Сучави Тимош був поранений та в перших числах вересня 1653 року помер. Битва тривала ще близько 20 днів і закінчилася повним розгромом козаків.

Смерть

Безперервна кулуарна боротьба Росії і Речі Посполитої призвела до того, що Богдан Хмельницький просто зневірився у двох великих державах. Ставши на бік шведського короля Карла Х та семигородського князя Юрія Ракоці, він сподівався урезонити монархів. Не відчуваючи сили для подальшої боротьби, Богдан Хмельницький ще на початку 1657 року вибрав собі наступника в особі сина Юрія.

Великого гетьман помер 27 липня 1657 року. Поховали його поруч із сином Тимошем в родовому селі Суботові.

Богдан Хмельницький має біографію суперечливу. Ясно одне – він був великим сином свого народу, зумів дати всім українцям віру в свою державу і силу боротися за неї до переможного кінця. Донині пам’ять про Богдана Хмельницького гріє серця справжніх патріотів.

Цікаві факти

Враховуючи велич найвідомішого українського гетьмана, не варто дивуватися тій кількості цікавих фактів, які прямо та опосередковано пов’язані з його особистістю. Ось тільки мала частина:

• на острові Ітуруп є вулкан Богдан Хмельницький;
• два міста в Україні були перейменовані на його честь: Проскурів і Переяслав;
• могили полководця і його сина Тимоша були сплюндровані, а прах викинутий на вулицю за наказом Стефана Чернецького, польського гетьмана, національного героя, який в Україні більш відомий як жорстокий каратель;
• подейкують, що на грамоті, яка давала козакам право зброєю відстояти свої права, та була викрадена у Барабаша, Богдан Хмельницький підробив королівський підпис;
• у пошуку правди про походження вождя Війська Запорізького деякі історики зайшли, мабуть, занадто далеко: окремі вчені доводять, що Михайло Хмельницький, батько Богдана, був євреєм Берко, який прийняв католицьку віру;
• Мустафа Найєм у своїй книзі стверджує, що Богдан у полоні у турків прийняв іслам;
• при народженні видатний син українського народу отримав ім’я Зиновій.

Богдан Хмельницький був першим і на жаль останнім в історії України ХІІІ – ХХ ст. політиком, який зумів не лише очолити боротьбу за національну незалежність, а й за допомогою гнучкої соціально-економічної політики об’єднати для досягнення цієї мети зусилля різних класів, станів і груп українського суспільства, пом’якшити гостроту соціальних суперечностей, запобігти їх переростанню в громадянську війну. Цим були створені умови для завершення в основних рисах процесу формування Української держави. Важко переоцінити роль гетьмана у становленні державного апарату та налагодженні його функціонування. Незважаючи на своє шляхетське походження, Богдан Хмельницький, дбаючи про інтереси козацтва пішов шляхом розвитку тих зародків національної державності, які почали формуватися на Запоріжжі та Півдні Київського воєводства з другої половини ХVI ст. Так на політичній карті Європи з’явилася Українська козацька держава з демократичними рисами політичного устрою та соціально-економічних відносин.

У грудні 1647 року Богдан подався на Запоріжжя. Тут 19 квітня 1648 року був обраний козацькою радою гетьманом. Звідси звернувся він до всіх знедолених виступити на боротьбу з панами. На його заклик з усієї України почали сходитися невдоволені та бідні люди.Вже 22 квітня 1648 року він виступив за свободу України. Перед цим кроком Хмельницький, як дипломат заручився підтримкою кримського хана, який пообіцяв йому допомогу. З того часу татари були союзниками Богдана Хмельницького на протязі усієї визвольної війни. Це було розумне рішення з боку Хмельницького, бо чоча й татари були не певні та зрадливі, але не стали союзниками інших ворогів та не вдарили у спину. Та вже на початку травня повстанське військо під проводом Богдана Хмельницького під Жовтими Водами і Корсунем розгромили армії Потоцького та Калиновського. І це були тільки перші перемоги у визвольній війні. Перемоги були свідченням полководчого таланту Богдана Хмельницького. Настав сприятливий час для народних виступів за волю України. Були виграні битви під Пилявцями (1648 р.), під Зборовом (1649 р.), під Батогом (1652 р.), під Жванцем (1653 р.). Та незважаючи на поразку через ханську зраду під Берестечком (1651 р.), Богдан Хмельницький проявив себе у цих битвах справжнім новатором і носієм передових ідей у воєнному мистецтві. Таким же новатором Хмельницький був і в організації козацького війська, і в державній діяльності. Засновник Української держави, він став і першим організатором адміністративного управління на Україні. Він багато сил доклав до зміцнення зовнішньополітичного становища України. Ніхто як до нього, так і після нього не вмів так уміло використовувати суперечності між Польщею, Османською імперією та іншими країнами.

Богдан Хмельницький прагнув об’єднання України з Росією. Про це свідчать понад 30 його листів до царя Олексія Михайловича. Та “Березневі статті” з одного боку висували козацькі вимоги щодо майбутнього України, а з іншого – підтверджували їх і надавали автономію Україні, у складі Російської держави. І не вина Богдана Хмельницького у тому, що після смерті його закладене ним для блага України було спаплюжене, і не без допомоги як російських, так і польських правителів. Та текстів “Березневих статей” і досі не знайдено. Переговори про возз’єднання України і Росії почалися по приїзду до Москви у березні 1654 року Хмельницького. Він мав на меті юридично оформити возз’єднання України і Росії, викласти царю статті, які виробив Хмельницький разом зі старшиною. Ці статті охоплювали широке коло питань – від прав і привілеїв козацького війська, його кількості до оборони української держави.

13 березня 1654 року ці статті були усно викладені керівниками посольства приказним дякам. Однак ті, порадившись, запропонували викласти їх письмово. Наступного дня, 14 березня 1654 року, посли від імені “гетьмана і всього війська Запорізького” подали свою челобитну у письмовій формі – статті у кількості 23 пункти, вони відрізнялися більш чітким і зрозумілим порядком викладення. Скорочена редакція цих статей (11 пунктів) була показана російському уряду 21 березня.

Існує ще один документ під умовною назвою “14 статей” або “Переяславські статті”, який був створений у ході переговорів між представником царського уряду князем Трубецьким і гетьманом Юрієм Хмельницьким у Переяславі у жовтні 1659 року.

Як показали події 1654-1657 р.р., Хмельницький самостійно проводив не лише внутрішню, а й зовнішню політику, діючи часто всупереч російському уряду.

На жаль, нащадки не зуміли належним чином оцінити результати соціально-економічної політики гетьмана. Однак є всі підстави стверджувати, що він зумів піднестися над становими прагненнями і діяти в загально-національних інтересах. Велич його, як політика й державного діяча полягає в тому, що на відміну від своїх наступників він враховував особливості політичного устрою Української держави та специфіку суспільних відносин, що склалися внаслідок Селянської війни, зокрема пішов на визнання основних соціально-політичних завоювань селянства. На подібний крок була здатна людина справді реформаторської вдачі, спроможна відмовитися від усталених в епоху середньовіччя понять і поглядів.

За гетьманування Богдана Хмельницького на території Української держави були ліквідовані магнатське та шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинна система господарства, кріпосницькі відносини, що зумовило грандіозний соціально-економічний переворот.

Переважна більшість селян отримала особливу волю, право спадкоємного володіння землею та сільськогосподарськими угіддями, а також можливість вступати до козацького стану. Таким чином, було зроблено важливий крок на шляху до утвердження в Україні селянської власності на землю. Крім того, вважаємо, що тоді виникли сприятливі умови для еволюції козацького господарства в господарство фермерського типу. Не випадково в історичній пам’яті наступних поколінь українців Богдан Хмельницький постає, як визволитель не лише з “ляцької неволі”, а й кріпацтва та панщини.

Славетний син українського народу, Богдан Хмельницький, був полководцем європейського масштабу. Саме він створив одну з найсильніших армій у тодішній Європі, зумів належним чином озброїти її, значно підніс ефективність української кінноти та артилерії. Не програвши жодної битви (поразка під Берестечком сталася через підступність хана та за відсутності Богдана), він завдав Речі Посполитій найважчих поразок за всю її історію. Блискучий стратег і тактик, прихильник блискавичних і рішучих дій, неперевершений майстер маневру, Хмельницький заслуговує на почесне місце в історії воєнного мистецтва – поряд із такими уславленими полководцями ХVIІ ст., як Олівер Кромвель, швед Густав ІІ Адольф, поляк Ян Собєський, австрієць Євгеній Савойський.

Не можна не відзначити й виняткові дипломатичні здібності Богдана Хмельницького. За короткий час він зумів налагодити дипломатичну службу, яка уважно стежила за подіями у Східній та Південно-Східній Європі. Чигирин став визнаним центром міжнародного життя середини ХVIІ ст. Сюди прибували посольства з Польщі, Росії, Криму, Порти, Молдавії, Валахії, Трансільванії, Швеції, Австрії, Бранденбурга, натомість до цих країн виряджалися українські місії та посольства. В роки визвольної війни Хмельницькому вдалося паралізувати дії польського уряду, спрямовані на створення антиукраїнської коаліції. Й лише грубі прорахунки московського двору в оцінці співвідношення політичних сил у Східній Європі та у визначенні пріоритетних напрямків зовнішньополітичної діяльності, а також не послідовність у діях шведського короля не дали змоги Хмельницькому добитися поставленої мети – возз’єднати під гетьманською булавою всі землі України в межах незалежної держави.

В умовах розбудови держави особливо важливе значення для зміцнення її централізації, запобігання сепаратизму, приборкання анархічної стихії охлократії й отаманства олігархії мав політичний курс Богдана на зміцнення прерогатив гетьманської влади, який В. Липинський справедливо назвав проявом “самодержавних, монархічних устремлінь”. Хмельницький спочатку добився фіксації в договорі з Росією пункту про довічність гетьманської влади, а в останній рік життя реалізував ідею її спадковості, що відкрило шлях до утвердження володарювання династії Хмельницьких.

Викликають повагу висока освіченість гетьмана, його глибокі знання життя й культури народу. Тому не випадково саме йому належить честь сформулювання основоположних принципів української державної ідеї, яка утверджується в ментальності українців і стає гаслом їхніх визвольних змагань у другій половині ХVIІ – ХХ ст.

Смерть Гетьмана

Життя Богданове було бурхливе, тяжке й нестерпне. Похід на Галичину літом 1656 року став останнім походом старого гетьмана, потім він став все більше упадати на силах і здоров’ї. Навесні 1656 року Богдан Хмельницький тяжко захворів. Він рідко вставав з ліжка і тільки часом міг приймати сторонніх людей у себе. Та Богдан тішився однією думкою, що передає булаву свою гетьманську до рук сина Юраська. Та говорив, що до булави треба й голови. Він пильно наставляв сина на гетьманську справу.

Відтоді хвороба його не відпускала. У першій половині 1657 року вона загострилася і набрала небезпечного характеру. 27 липня (6 серпня за новим стилем) гетьман помер у Чигирині.

Ховали його в церкві св. Іллі в Суботові. Але костей Хмельницького там зараз нема, бо кілька літ по тому предводитель поляків Степан Чернецький наказав викинути кості Богдана на глум та наругу. Та не здобув цим слави ні собі ні своїй дружині, бо глумився над кістками чоловіка, якого не міг перемогти живим.

Пам’ять про Богдана зосталася на віки живою і дорогою для козацького війська і нащадків усього народу українського. Народ не забув того добра, що хотів для України славний гетьман. Він оспівав богданові діла в піснях і думах, як ні одного з гетьманів.

Список литературы

1. Грушевський М.С. Про батька козацького Богдана Хмельницького.- Дніпропетровськ: Січ, 1993.- 55 с.

2. Костомаров М.І. Богдан Хмельницький: Іст. Нарис: Для серед. Та ст. шк. Віку / [Упоряд. І передм. В.О. Замлинського]; Худож. Л.А. Кацнельсон. - К.: Веселка, 1992. – 93 с.

3. Історичні постаті України: Іст нариси: Зб./Упоряд. Та авт. вст. Ст. О.В. Болдирєв. – Одеса: Маяк, 1993. – 384 с.

4. Гнат Хоткевич. Богдан Хмельницький, гетьман України. (Передрук з “Альбома історичних портретів. – [Львів, 1909-1910]).-Друкарня Уділова. Львів.

ВИСНОВОК
Богдан Хмельницький був видатний політичний діяч, талановитий оратор, добрий військовий стратег та дипломат сучасності. Ми це бачимо коли, Хмельницький дурить поляків, заставляючи думати їх, що на допомогу козакам прийшли 40 тисяч татарів, як він вів переговори з багатьма країнами про допомогу в боротьбі з Польщею, як вмів організовувати простих селян навчаючи їх нелегкій військовій справі... Хмельницький почав, сам цього не знаючи, війну за вільну Україну. На початку війни він думав про Україну в складі Польщі, але з кращими умовами життя для людей. Пізніше він зрозумів, що Україна повинна бути самостійною, та він віддав всі свої сили щоб це побачити. Але не судилось гетьманові побачити здійснення своїх мрій на власні очі.

Так у Хмельницького було також і помилки, але він був людиною, а людина не досконала. Хмельницький дуже часто надіявся на татар, та звісно татари йшли де їм вигідно, та декілька раз татари його підводили, одного разу забрали навіть гетьмана в полон. Можна ще зазначити, що одного разу зовсім розбивши польське військо та трохи не схопивши польського короля, Хмельницький зупинився, і в цей момент Польщу нема було кому захищати. Тут можна сказати, що тоді Хмельницький мріяв про Україну в складі Польщі. Але щоб тоді було коли б Хмельницький захопив повністю Польщу? Ще деякі історики нарікають за заключення договору з Москвою. Але фактично той договір що заключив Богдан був воєнний, про допомогу Москви Україні в війні проти Польщі. Щоб там не було але зараз український народ поставив пам’ятник своєму герою, який мріяв про незалежну Україну, Хмельницькому у Києві на площі

Особисте життя

Коротке, але пристрасне та запальне кохання Богдана Хмельницького та Мотрони (Олени) Чаплинської оповите багатьма загадками та недоведеними історичними припущеннями. Хоча, зрозумілим залишається той факт, що саме це кохання свого часу врятувало Хмельницькому життя для подальших звершень та передчасно вкоротило віку красуні Мотрони.

Олена була дружиною затятого ворога Богдана Хмельницького - Данієля Чаплинського, котрий хитрістю заволодів родинним хутором Хмельницьких та ув"язнив самого Богдана. Кажуть, що майбутній гетьман вийшов живим на волю лише через заступництво Олени, котру кликали Мотроною. Деякий час їх стосунки були таємними, але згодом закохані таки одружились.

Мотрона була надзвичайно вродливою та достатньо легкої вдачі. Але, за свідченнями істориків, впала в немилість синові Богдана Тимішу. Доки батько був у військовому поході, син знайшов докази того, що Олена поводиться розгульно, знається з непевними шляхтичами та розтринькує усю родинну казну. В результаті, жінку було страчено в традиційний для того часу спосіб – повішано на воротах власної брами.

Хоч гетьман Богдан Хмельницький розумів справедливість вчинку свого сина, все ж його серце розривалось в тузі за Оленою – неймовірно вродлива та жагуча, вона була справді фатальною жінкою в житті гетьмана. Кажуть літописці того часу, що саме через велику тугу в той час Богдана його козацтво програло битву під Берестечком.

Не менш цікавою та непередбачуваною виявилась історія кохання того самого Тиміша, сина Богдана Хмельницького, з Розандою Лупул – молодшою донькою молдавського господаря Василя Лупула. Звичайно, у даному шлюбі чітко прослідковується політична складова, адже він дозволив Богдану Хмельницькому породичатися зі знатними родами Лупулів, Радзивіллів та інших впливових шляхтичів.

Але, наразі, мова не про те. Тиміш не вирізнявся особливою вродою – був рудим та вкритим ластовинням, а Розанну описували надзвичайно привабливою, з виразними та іскристими очима, гордою поставою та пишною косою. Не одразу вдалось Тимішу засватати кохану – її батько постійно створював перешкоди на його шляху. Василю Лупулу навіть вдалось зірвати призначене вінчання доньки з сином Хмельницького.

Богдану не подобалась поведінка майбутнього свата, тож він надіслав йому напівжартівливого листа, в якому пригрозив, що може відправити до міста Ясс, де проживали Лупули, весільний "кортеж" зі ста тисяч сватів. Коли ж дану заяву було проігноровано, Богдан стримав обіцянку та направив козацьке військо на чолі з Тимішем до Молдови. Князю Василю нічого не залишалось, окрім як віддати свою Розанду за молодшого Хмельницького.

На весілля Тиміш прибув верхи на коні в дорогому жупані з оксамитовою ферезею поверх нього. Його зустрів сам майбутній тесть. В данину традиціям та задля вияву поваги наречений зліз з коня, вклонився до землі Лупулу, та обійняв і поцілував його коліна.

Після весілля спільне подружнє життя Тиміша та Розанди було нетривалим. Постійні військові походи завершились неочікуваною загибеллю сина Хмельницького на батьківщині самої Розанди. Тіло свого коханого вона зустрічала, тримаючи на руках двох новонароджених хлопчиків-близнюків, котрим так ніколи й не судилось побачити їхнього батька.

Сама Розанна з синами також зазнала тяжкої долі, та була страчена через кілька років у жорстокий спосіб від рук польських нападників – давніх ворогів родини Хмельницьких.

Складні та жорстокі були часи української козацької держави у своїй визвольній боротьбі. Таким же було й кохання того часу. Тому, можливо, й цінувалось більше, ніж тепер. Козакизнали, що кожна наступна зустріч з коханою може стати останньою.

(1595 - 1657) - гетман, государственный деятель, полководец.
Богдан Хмельницкий родился 25 декабря 1595 года в селе Суботов (одна из версий) в семье сотника чигиринского полка Михаила Хмельницкого. Историки выдвигают разные версии о месте рождения Богдана Хмельницкого.Род Хмельницких - древний молдавский род Люблинского воеводства.
Обучение Богдана Хмельницкого началось в киевской братской школе, по окончании которой он поступает в Иезуитский коллегиум в Ярославле. И в дальнейшем продолжает обучение во Львове. Характерно, что овладев искусством риторики и сочинения, а также в совершенстве польским языком и латынью, Хмельницкий не перешёл в католичество, но остался верен отцовской вере (то есть православию). Позже он напишет, что иезуиты не смогли добраться до самых недр его души.
В 1620-1621 годах Богдан Хмельницкий участвует в польско-турецкой войне, во время которой гибнет его отец, а он сам попадает в плен. После двух лет плена Хмельницкому удается сбежать (по другим данным, был выкуплен родственниками). После возвращения в Суботов он записывается в реестровое казачество.
Затем в биографии Хмельницкого начинается череда походов с запорожцами на турецкие города. Во время восстания казаков 1630-1638 годов имя Хмельницкого упоминается только один раз при подписании договора о капитуляции, который был написан рукой Хмельницкого (он был генеральным писарем у восставших казаков) и подписан им и казацким старшиной.

1635 году за храбрость был награжден золотой саблей от польского короля Владислава IV. В 1644-1646 годах участвовал в войне Франции с Испанией, командуя более чем двухтысячным отрядом казаков.
Воспользовавшись отсутствием Хмельницкого, польский подстароста Чаплинский, напал на его хутор и разграбил его. Бесплодные попытки искать возмездия на суде привели к тому что Хмельницкий поднял казаков на бунт, которые провозгласили его гетманом.
С 1648 года Хмельницкий с четырехтысячным войском выступил против поляков. Его победы над поляками вызвали всеобщее восстание черкассов и населения Малориссии против поляков.
17 сентября 1651 года заключен был так называемый белоцерковский договор, очень невыгодный для казаков. После этого договора началось массовое переселение народа в пределы Русского государства. Вскоре договор был нарушен поляками.
8 января 1654 года в Переяславле была собрана рада, на которой после речи Хмельницкого, указывавшего на необходимость выбрать кого-нибудь из четырёх государей: султана турецкого, хана крымского, короля польского или царя русского и отдаться в его подданство. Народ поддержал идею отдаться в подданство русскому царю.
Умер Богдан Хмельницкий 27 июля 1657 года от инсульта. Похоронен в селе Суботове, в построенной им самим каменной церкви, существующей до настоящего времени.В 1664 году польский воевода Стефан Чарнецкий сжёг Суботов и велел выкопать прах Хмельницкого и его сына Тимоша и выбросить тела на «поругание» из могилы.

Читайте так же:

Последние оценки: 4 5 5 5 5 5 4 3 4 5

Комментарии:

супер 11 поставили идеално

Богдан Хмельницкий являлся украинским военным и государственным деятелем. Родился он в 1595 году. Рассказывая о Хмельницком, историки всегда подчеркивают его статус гетмана, редко упоминая о том, что после воссоединения Украины с Россией, он получил от русского императора Алексея Михайловича, кроме всех остальных почестей и наград, чин боярина московского.

Богдан Хмельницкий. Биография

Его отец, Михаил, был украинским шляхтичем. Образование Богдан получил в Киеве, во Львове и Ярославле-Галицком, в коллегиях иезуитов. Вместе с этим будущий гетман Украины сохранил православную веру.

Вместе с отцом Богдан Хмельницкий участвовал в войне 1620-21 годов между поляками и турками. В ходе сражения отец погиб. Богдан, после поражения поляков, попал на два года в плен к туркам. Из неволи его выкупили запорожцы. После возвращения на родину Богдан Хмельницкий стал войсковым писарем.

В 1637-38 годах будущий гетман принял участие в народном восстании. В 1638 году Хмельницкий стал сотником Чигиринского полка. Став известным во дворе короля Польши, он отправляется во Францию для проведения переговоров по поводу участия в сражениях против Габсбургов - крупной династии правителей в Европе.

В 1646 году во время пребывания Хмельницкого в Варшаве у короля Владислава 4 Вазе, Даниель Чаплинский (польский шляхтич) силой присоединил хутор Субботов (родовое имение Хмельницких), забив младшего его сына до смерти. Этот конфликт перерос впоследствии в крупномасштабную освободительную борьбу.

Хмельницкий пытался добиться справедливости на суде у короля. Но все его стремления спровоцировали конфликт с Конецпольским (польским магнатом), который поддерживал Чаплинского. В итоге поиск правды привел Богдана Хмельницкого в 1647 году под арест.

Освободившись из тюрьмы, он с несколькими сподвижниками прибыл в Вскоре Богдан Хмельницкий добился поддержки казаков, а в 1848 году, в январе начал восстание против поляков.

После изгнания поляков из Сечи казаки вступают в союз с крымским ханом. Вскоре восстание переросло в освободительную войну. В истории ее называют "Хмельнитчиной". В ходе военных действий Хмельницкий показал себя превосходным дипломатом, полководцем, организатором государственности в Украине.

По мнению историков, именно благодаря деятельности гетмана украинское государство добилось укрепления своих сил и многих военных успехов. Под его руководством казацкое войско одержало много побед. Фактически Украина стала независимым государством.

Однако страна возникла и развивалась между крупными и очень сильными державами: Османской империей, Россией и Несмотря на все дипломатическое умение, Хмельницкому так и не удалось добиться признания независимости Украины у этих стран.

Между тем поляки, не отказываясь от идеи владеть украинским государством, готовились к походу. Хмельницкий понимал, что ему нужна поддержка в затягивающейся борьбе. Как показала практика военных действий, были ненадежным союзником. В результате Богдану ничего не оставалось, как просить помощи у России.

Алексей Михайлович не торопился взять под покровительство казацкую Украину и занял наблюдательную позицию. В 1652 году Хмельницкий потерпел поражение, в результате которого был подписан Белоцерковский договор, по которому украинские права были ущемлены достаточно существенно.

В ходе упорной и продолжительной войны силы противников истощились. В это момент российский император решает удовлетворить просьбу гетмана. В 1653 году Малороссия (Украина) была присоединена к России. В результате Хмельницкому была оказана военная помощь, а сама Россия вступила в продолжительную русско-польскую войну. Первый этап сражения закончился в 1656 году перемирием.

Между тем, Хмельницкого перемирие не устраивало, и он тайно начинает переговоры со Швецией по поводу продолжения войны с Речью Посполитой. Однако он вынужден отозвать своих послов - москвичи узнали о переговорах.

Умер Хмельницкий в 1657 году. После его кончины в Украине начался двадцатилетний период междоусобиц.

В 1943 году, 10 октября был учрежден Орден Богдана Хмельницкого по предложению известного кинорежиссера Довженко.